Іноді кохання будує цілі міста. І це не просто красивий афоризм, це правда життя. 1889 року випускник Санкт-Петербурзької академії мистецтв Олексій Бекетов поспішав повернутися до рідного Харкова.
Серед перспективних пропозицій залишитися в Санкт-Петербурзі Олексій обрав інший життєвий шлях. Він поспішав додому, сповнений життєвих сил та енергії, бо там, в рідному Харкові, на нього чекала вона - Ганна Олексіївна Алчевська. Жінка-муза, що пронесла свою любов до майстра через все життя, надихала на нові звершення та завжди була поруч.
До старовинних харківських вуличок, що були тісно забудовані глиняними будиночками, торкнулася рука справжнього митця. Сила кохання перетворила Харків на місто архітектурних шедеврів, адже з 1888 року особисте і творче життя О. Бекетова буде пов’язано з нашим містом.
Він відкриває власну архітектурну майстерню (“бюро Бекетова”), своєрідну творчу лабораторію, суголосну часу і смакам замовників, де працює до 1917 року. Одруження молодого архітектора дійсно було визначено долею: Ганна Алчевська була представницею добре знаної у Харкові родини, національно і патріотично налаштованої, де всі діти були талановитими й високоосвіченими людьми.
На фото молоде подружжя Бекетових. 1890 рік.
Ганна Алчевська, про яку відомо не так багато, як про її братів і сестру Христину, мала талант живописця, з відзнакою закінчила харківську Маріїнську жіночу гімназію, вчителювала у харківській недільній школі своєї матері, відомої просвітниці, Христини Алчевської. У шлюбі з О. Бекетовим народила і виховала чотирьох дітей. Родинну турботу і тепло, успадковану в сім’ї Алчевських, перенесла і на свою власну: любляча дружина і турботлива мати, вродлива і шляхетна жінка. Такою вона постає на акварельному портреті, роботи О. Бекетова 1900 року, де автор передає через індивідуальність портретованої ті невловимі риси відчуття стилю епохи, поезії срібного століття, де жіночий образ так чи інакше оповито фльором таємничості і загадковості, бездоганну поетичну формулу якого вивів двоюрідний племінник О. Бекетова Олександр Блок у своїй “Незнайомці”.
Атмосферу їх молодого родинного щастя, народження дітей, власного помешкання, збудованого архітектором для своєї сім’ї, втілюють кілька інтер’єрів, які є, по суті, першими живописними роботами Олексія Бекетова.
Живописні роботи Олексія Бекетова: Інтер’єр родинного особняка, Портрет дружини Ганни
Ці, досить скромні, куточки приватного помешкання просто випромінюють відчуття людського щастя, родинного затишку, повноти життя, тією характеристикою не просто житла, а місця роботи і творчості, хоча ці поняття для Бекетова були синонімами.
Життєві випробування, які спіткали родини Алчевських і Бекетових після смерті О.К. Алчевського 1901 року, вони перенесли з гідністю і честю, як і буремні роки і соціальні катаклізми країни після 1917 року.
Олексій Бекетов пережив свою дружину на 10 років. Гадаємо, свої почуття самотності і непоправної втрати він висловив у одному з натюрмортів - це дві квітки півонії, одна з яких майже обсипалась (1933 р.). Написані через два роки після смерті дружини, вони сприймаються як своєрідний реквієм. Та для нас, поцінувачів творчої спадщини видатного архітектора, знаковою залишиться їх подружня світлина, сповнена аури щастя і любові, адже за кожним успішним чоловіком завжди стоїть жінка-мати або дружина.
О. Денисенко, мистецтвознавиця, завідувачка відділу ХХМ
Т. Єлісеєва, директорка Музейного комплексу ХНУМГ ім. О. М. Бекетова