Коли гримлять гармати, музи не мовчать. Вікторія Хорошилова

• Місце: Сторінка facebook
• Теги: 2024, виставки, онлайн виставки, мистецький щоденник війни

Мешканці нашого міста, які виїхали з Харкова з початком повномасштабного вторгнення і повернулись через рік-півтора, не можуть стримати сліз. Місто-сад, місто-квітник, впорядковане і обжите. Таким воно було до лютого 2022 року.

Затишні «спальні райони», зокрема, Північна Салтівка, що відразу прийняла на себе руйнівні обстріли, нині постає у згарищах пустих вікон, «вирваних» секцій цілих під’їздів, купи битої цегли і скла, покалічених дерев. Цей архітектурний Армагеддон змогла втілити у своїх роботах харків’янка Вікторія Хорошилова, художник-аматор, яка на власні очі бачила це видовище. Ці моторошні кадри з висоти «пташиного польоту» вона спостерігала з вікна своєї багатоповерхівки, і саме цей прийом художника-монументаліста – зображення звіддаля і зверху, надав відчуття трагедійної величі загибелі людського житла. Чорно-сірі графічні контури будівель-коробок майстриня «підсвічує» загравами пожеж і вибухів, інколи променями вранішньої зорі чи заходу сонця.

Серед хаосу розбитих будинків душу і серце Вікторії радують деталі, на які в мирному житті не звертаєш увагу, сприймаючи їх як щось звичне і буденне. Дзвінок трамвая, що їде безлюдною Салтівкою і змусив оглянутись, не вірячи цьому явищу, градусник на Сумській, що уцілів, як і точний годинник в Інституті метрології, кіт на даху напіврозбитого будинку.

Роботи Вікторії Хорошилової

Чорний колір у Вікторії - як сажа, що залишається як головешки розпаленого окупантами величезного інфернального багаття на всю Україну, сірий, як попіл, що залишається і осідає не тільки на згарищах, а й у наших душах, стукаючи потім у наші серця.

Другий, найбільш вживаний – охристий, легкий і напівпрозорий, яким позначено зимові безсніжні і ранні весняні краєвиди. Майстриня знаходить цікаві динамічні ракурси подачі міської забудови: масштабні дахи заводських корпусів урбаністичного краєвиду, напівколо будівель на площі Конституції з панорамою вулиці Сумської. Погляд через тріснуте віконне скло на обгорілі будинки вдалині, вид через аркове обрамлення цегляної кладки на покалічений житловий масив, перекинута після обстрілу машина посеред вулиці, хвостовик ракети у парку біля харківської канатки.

Закустране омелою дерево, що закриває вид на вулицю з боковими вітринами-вікнами елітних магазинів, в осколках яких витанцьовують не вогники неонової реклами, а відблиски червоної заграви. Саме ця колірна ілюмінація є дієвим фарбовим чинником передачі відчуття напруги, тривоги і неспокою у її роботах, практично монохромних, за колоритом, як гризайль. Інколи майстриня вводить у роботи дзвінкі акорди жовтого і синього, апелюючи до кольорів українського прапора, як символу незламності нашого народу.

Поки ми готували матеріал за роботами Вікторії Хорошилової, створеними 2022-2023 року, Харків знову було піддано кількаразовим жорстоким обстрілам, враження від яких майстриня втілила у кількох нових роботах. Але з особливою інтимною теплотою (картина «Очікування») майстриня відобразила затишну кав’ярню – як спогад і водночас проекцію на майбутнє мирне життя.